Ігор Гулик (ihorhulyk) wrote in ua,
Ігор Гулик
ihorhulyk
ua

Утікачі

Originally posted by ihorhulyk at Утікачі
1
Ілюстрація: nikorupciji.org

Один мій давній знайомий дуже полюбляє вислів, який, годиться, мабуть, для пересічного обивателя пост-комуністичної доби. Діагноз «просторовий кретинізм, помножений на усвідомлення реалій» по-саркастичному мудро передає ті умонастрої, що домінують серед розшарпаної змінами спільноти. Коли китайці вживали найстрашніше прокляття («аби ти жив у час змін!») вони, либонь, і не передбачали які ягідки зав’яжуться із навіяних ними квіточок.
Якось Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічна служба Центру Разумкова оприлюднили результати своїх досліджень, згідно із якими, 75% українців вважають, що в країні «зашкалює» рівень корупції. Тепер же, згідно з Глобальним барометром корупції Transparency International, 80 % опитаних українців вважають , що уряд неефективно бореться з корупцією".
Не вдаючись у деталі, одразу ж висловлю припущення, що левова частка цих трьох чвертей свідомого населення (бо у соцопитуваннях таки беруть участь активніші громадяни), ставляться до такого стану речей як, скажімо, ставляться до погоди. Мовляв, воно то так, але що вдієш…
Якщо вже на побутовому рівні корупція як явище дістала не тільки легітимізацію, але й до певної міри сакралізацію, якщо корупціонерів (назагал – хабарників, телефонних «позвоночників etc.) ненавидять, однак бояться і шанують, мов священних корів, то це. погодьтеся, справді, діагноз.
Ба більше, усталеною є думка, що, у принципі, так воно й має бути, оскільки не даремно ж людина витрачалася на освіту, зв’язки, аби діставшись «хлібної посади», демонструвати зразки альтруїзму.
Тобто погодившись із тотальними лапувками, кумівством, знайомствами, більше того, розуміючи шкідливість схожих практик для держави загалом і особи зокрема, українці все ж вважають за можливе для вирішення особистих питань тішитися нагодою полегшити собі життя за допомогою тієї ж корупції. Нема на то ради, як на дощ…
"В Україні високий рівень терпимості громадян стосовно корумпованості влади. Звичайні люди вважають нормальним, коли чиновник і бізнесмен - це одна і та ж особа", - помітили у Transparency International.
Насправді ж маємо яскравий зразок спроби втечі від безвиході, коли утікати, зрештою нікуди. Просторовий кретинізм, помножений на усвідомлення реалій. Це – не наслідок ментальних рис, і, на жаль, не спадок тоталітаризму. Це – набуті звички посткомуністичної доби, упродовж якої країна живе не завдяки, а всупереч запропонованих їй законів, коли правий нігілізм одних породжує «пофігізм» інших, а відтак, навіть потребуючи захисту Феміди, особа має цілком тверезо розуміти, що й вона не свята серед цього сонму грішників.
Вразливість такої позиції – очевидна. «Блакитного злодюжку», який колись недоплатив податківцю, «кинув» бізнесового партнера, відкусив шмат землі, давши на лапу кому слід, спробуй тепер потягнути до суду. Він починає волати про тиск, про політичні переслідування, відгавкуватися чарівною фразою «сам дурень», розповідати, що ось, мовляв, тому можна, а чому мені зась? І найгірше, що формально, про людське око він має рацію. Бо хто його судитиме? Такі ж як і він, утікачі у замкнутому просторі.
Ігор Гулик

Беглецы
Мой давний знакомец очень любит выражение, годящееся, пожалуй, для серого обывателя посткоммунистической эпохи. Диагноз «пространственный кретинизм, умноженный на осознание реалий» саркастически мудро отражает умонастроения, доминирующие среди растерзанного изменениями сообщества. Когда китайцы употребляли самое страшное проклятие (« чтобы ты жил во время перемен») они, вероятно, и не предполагали какие ягодки завяжутся с насеянных ими цветочков.
Как-то Фонд «Демократические инициативы» имени Илька Кучерива и социологическая служба Центра Разумкова обнародовали результаты своих исследований, согласно которым, 75 % украинцев считают, что в стране «зашкаливает» уровень коррупции. Теперь же, cогласно Глобальному барометру коррупции Transparency International, 80 % опрошенных украинцев считают, что правительноство неэффективно борется с коррупцией".
Не вдаваясь в детали, сразу же выскажу предположение, что львиная доля этих трех четвертей сознательного населения (потому что в соцопросах же участвуют активные граждане), относятся к такому положению вещей как, скажем, относятся к погоде. Мол, оно все так, но что поделаешь...
Если на бытовом уровне коррупция как явление получила не только легитимацию, но и в определенной мере сакрализацию, если коррупционеров (в целом - взяточников, телефонных «позвоночников" etc.) ненавидят, однако боятся и уважают, как священных коров, то это, согласитесь, действительно, диагноз.
Более того, устоявшееся является мнение, что, в принципе, так оно и должно быть, поскольку не зря же человек тратился на образование, связи, чтобы потом, дойдя к «хлебной должности», демонстрировать образцы альтруизма.
Согласившись с тотальными "лапувками", кумовством, знакомствами, более того, понимая вредность подобных практик для государства в целом и личности в частности, украинцы все же считают возможным для решения личных вопросов пользоваться возможностью облегчить себе жизнь с помощью той же коррупции. Некому жаловаться, как на дождь...
"В Украине высокий уровень терпимости граждан у коррумпированости власти. Обычные люди считают нормальним явлением, когла чиновник и бизнесмен - это один и тот же человек", - заметили в Transparency International.
На самом же деле имеем яркий образец попытки побега от безысходности, когда бежать, по сути некуда. Пространственный кретинизм, умноженный на осознание реалий. Это - не следствие ментальных патологий, и, к сожалению, не наследство тоталитаризма. Это - приобретенные привычки посткоммунистической эпохи, когда которой страна живет не благодаря, а вопреки предложенным ей законам, когда правовой нигилизм одних порождает «пофигизм» других, а следовательно, даже нуждаясь в защите Фемиды, человек должен вполне трезво понимать, что и он не святая среди этого сонма грешников.
Уязвимость такой позиции - очевидна. «Голубого воришку», который когда-то недоплатил налоговику, «кинул» бизнес-партнера, оттяпал кусок земли, дав на лапу кому следует, попробуй теперь затащить в суд. Он начинает вопить о давлении, о политических преследованиях, прикрываться очаровательной фразой «сам дурак», рассказывать, что вот, дескать, этому можно, а почему мне нельзя? И хуже всего, что формально он прав. Кто его будет судить? Такие же как и он? Беглецы в замкнутом пространстве.
Игорь Гулык
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments