Орест (forko) wrote in ua,
Орест
forko
ua

Ніч на Євромайдані

Originally posted by zamkovyi at Ніч на Євромайдані
Двічі побувавши на недільних Віче Євромайдану мені спало на думку, що варто поїхати на Майдан не тоді, коли там суцільне свято, а тоді, коли треба, щоб були люди.
Особливо це актуальним стало після спроби розгону майдану 11 грудня. Я побіг оформлювати відпустку, вдалося це лише на п'ятницю.
На той час Майдан відбили, хоча погрози повторного штурму ще лунали. В четвер ввечері на Черкаському майдані намагався потрапити на якусь організовану поїздку, але не вдалося, ніхто не їхав.
Запросив друзів скласти компанію, але ні в кого не вийшло, тож їду у п'ятницю сам. Напакувавши фоторюкзак змінним одягом, засобами гігієни, я готувався провести до 3-х діб на Майдані. Також з собою взяв резервну камеру (основну брати не ризикнув) і штатив. Олена теж хотіла їхати, але подіти кудись Тараса і Джоя не видавалося можливим, тож поїхав сам.


Виходжу на площі Льва Толстого і пішки йду повз Пузату хату на Майдан. Дорогою перевіряю лєніна. Лєнін пішов спати, ура!

Бажаючи відколупують собі сувеніри залишеним кимось інструментом:

Наближаючись від Бесарабки до ЦУМу, бачу куточок Юлії Тимошенко.

Яке б не було ставлення до неї, зараз багато хто жалкує, що з нами немає цієї "жінки з яйцями" (почув від когось).
Спускаюсь в перехід, щоб перетнути Б.Хмельницького - впираюсь в загорожу.

Фотаю, підходить іноземець, просить сфотати його фотіком на тлі барикади. На своє Thank you! чує від мене "You are welcome", зав'язується розмова. Чоловік з Брюселю. Приїхав до Києва нещодавно з Москви. Цікавиться, чи довго, на мою думку, триватиме свято української демократії. Радіє і дивується великій кількості європрапорів. Посміхається. Акуратно веде розмову до того, що ваш порив це дуже добре, але в нас там зараз криза Євро і все таке... І, коли, як гадаєте, Росія (?) стане демократичною державою? На мою безапеляціну відповідь "Ніколи" і аргументи чому, посміхається як до хворого. Розійшлися, "заграніца нам паможєт", ага.
Повз варту проходжу у вузький прохід барикади на територію Майдану, яка починається від ЦУМу.

По Хрещатику до майдану стоять буси і автівки, тих хто приїхав на Майдан.

Деякі стоять із працюючими двигунами. Потім зрозумів, що в них сплять люди, а двигуни працюють, щоб не мерзнути.
Неподалік вд барикади, оточені дровами сидять навколо бочки з вогнем кілька людей - захисників барикади.

Прямо на вулиці в невеликому наметі роздають чай та каву працівникі в уніформі з написом ЦУМ. ЦУМ, виходить, з нами, а я чув, що його купив Ахметов. Хоча може вже все і перегралося.
З росіських ЗМІ читав брехню, що над майданом стоїть сморід, бо натовпу нема куди ходити в туалет. Неправда. На майдані зараз багато безкоштовних біотуалетів, які кожен день прибираються.

Можна побачити групи санітарів волонтерів. Веселі, приязні дівчата, такими мали б бути усі лікарі.

Біля КМДА бачу велику чергу. Питаю, за чим черга, хтось сам не знає, хтось каже, що там цікаво.
Стаю в чергу. На вході хлопці в мілітарі вбранні в масках перевірють паспорти і обшукують на предмет ножів і газових балончиків. Мене на мить зупиняють: "Донецький?", - є таке, народився я на донеччині. Переконую, що свій, впускають.
В будівлі КМДА мурашник, але організований. Дівчата миють підлогу. Трохи далі - інші жінки та дівчата в масках та рукавичках працюють в безкоштовному кафе. Пропонують накладати побільше, щиро посміхаються. Приємно! Такими б мали бути працівники кафе і ресторанів.
Я взяв чаю і кілька таких бутерів:



Піднімаюсь на другий поверх.

Там багато людей вкрившись ковдрами сплять прямо на підлозі.
Центр видачі теплого одягу:

Великий м'яч з народною творчістю.

В окрему залу охоронці пускають лише, якщо знімеш капелюха. Охоронці - кремезні хлопці з раціями. Відчувається дисципліна свободівців. Такою мала б бути наша армія.
Заходжу в залу, де прямо біля входу кілька людей малюють фарбами. Малювати може будь хто.

В залі також сидять і лежать люди.

В іншому куті висить проектор з екраном, показують новини. Поруч стіл президії, за яким кілька відомих діячів Свободи, зокрема Ірина Фаріон (можно побачити її на фото). Охорона не підпускає близько, крім того не хочеться закривати комусь екран, тож можливості сфотографувати, чи бодай поспілкуватися з andy_travelua, що також сидить за столом президії, в мене немає.
Сідаю на стілець, поруч - знайоме обличчя. Розмовляємо з сусідом про те, що на Європу надії немає. Спірозмовник переконує, що хоч і важко, але треба стояти. Бо ми режиму "як шило в жопі".
Посидівши, розходимось. Згодом згадую ім'я співрозмовника - reznichenko_d.
На другому поверсі також є медпункт, в якому працюють звісно ж приязні люди:

Таке відчуття, що всі позитивні люди зібралися тут, на Майдані. Почуваєшься в безпеці, серед своїх.
"Воля України, або смерть!":

Це наші черкаські свободівці. Чоловік на фото схоже вже до смерті знудився від бездії, тож наробив паперових корабликів.
Під будівлею КМДА згадують її колишнього господаря:

Неподалік чоловік грає на піаніно, люди співають пісень, я приєднуюсь:

Стенд народної творчості:



Автобуси і автівки на Хрещатику змінюють намети:

Поруч наші з Ялти:

Від Хрещатика Майдан відділяє ще одна барикада.




В бік адміністрації зека дивиться інша барикада. Тут, на відміну від 2-х попередніх, постійно стоять охоронці.

Немає компанії, але є штатив! Тож автопортрет на тлі єдиної ялинки, поруч з якою хотілося б зустріти Новий рік:

На майдані поміж наметами розставлені бочки з вогнищем. Гріються компанії людей, я теж підсів погрівся.

Найпотужніша барикада на майдані з боку Інститутської, неподалік від Глобусу.



За барикадою загін людей в будівельних кашкетах. Чергують.
Неподалік виготовляють щити, щоб якось протистояти щитам беркута:

Майдан о 22.30:

Трохи примерз, вирішив зайти погрітися в будинок профспілок, щоб там одягти додаткову кофту і шкарпетки. В Черкасах казали, що наші ночують там. На жаль мене не впустили, бо я був без організованої групи, які проходили.
Повернувся до КМДА, що вже ощерилась їжаками та колючим дротом:

Думав там поспати на підлозі, але місця не знайшлося. Чув, що є служби розселення, але зараз вже було надто пізно. Зустрів Лєру Бурлакову - журналістку Українського тижня. Приємно побачити "вживу" людину, з якою буває спілкуєшся в ФБ. Лєра - надзвичайно смілива людина, екстремальний журналіст, і викликає в мене повагу.
Біля барикади коло ЦУМу розмовляю з кількома людьми, що нещодавно приїхали зі Львова. Приїхали сім'єю. Спати поки не знайшли де. Збираються залишатися на тиждень.
Вирішив собі знайти якесь заняття - постояв у варті біля кількох барикад, через певний час змінюючи місце. Хлопці пропускають перехожих через своєрідний коридор. Зупиняють тих хто напідпитку, або має із собою пляшку. Також виловлюють потенційних провокаторів. Вгадують по обличчях. На двох "блокпостах" бачив агресивних чоловіків, які будь-що хотіли потрапити на Майдан. Хлопці з охорони чекають на провокаторів, та дотримуються наказу в жодному разі не вступати у бійку. Намагаються просто кількістю встати в стінку і не пропустити. Один неадекват тримав в напрузі осіб 20. Кидався з розбігу, намагався видертися на барикаду. Другий з фейсом тюремника намагався в'їхати в натовп на моторолері. Був п'яний. Викликали ДАЇ, які його забрали.
А у цього чоловіка варта відібрала ніж:

Кидався в істериці на людей, вимагав "Атдать кармільца".
Поспілкувався з багатьма людьми з варти. Більшість з Львівщини, дядьки під 40 і старші. Вразили спокійною рішучістю. Постоявши на Майдані не в день Віче, розумієш, що більшість, основна опора майдану - це люди із Західної України. Люди приїжджають за 600-700 км, буває цілими сім'ями, чергують на Майдані по кілька днів. Соромно стає за Черкащину, бо нас на Майдані дуже мало, хоч і живемо неподалік.
Звісно є люди й з інших регіонів. Зокрема цікаво було побачити хлопця з Луганська. Розмовляє російською. Він теж проти зека, але не підтримує повалення лєніна. За президента бачить Кличка або Порошенка, не любить націоналістів.
Народна творчість на туалеті:

Стою біля сцени. Часом проходять дівчата, пригощають чаєм та бутербродами. На барикади теж носили. Нічну програму незмінно веде Руслана - душа Майдану. Хоч вже й пізно, але періодично хтось виступає. В перервах між виступами вмикають музику, танцюємо разом з Русланою, щоб не змерзнути.
3-тя ночі. Я танцюю в колі чоловіків з Волині. :) Давно не був на дискотеці.
Хор греко-католиків заспівав колядку "Христос народився"... Майдан підхоплює, співаємо разом. Чудове виконання хором + ефект єднання + гарна пісня, і в мене (атеїста до речі, нагадаю співаємо, що Христос народився) навертаються сльози. Як гарно, що я тут!
5-та ранку, танцюємо.

Мені цікаво було, а скільки залишається людей на Майдані вночі? Чимало:

О сьомій ранку виступає греко-католицький священик. Багато розповідає про історію, цитує Симоненка, Стуса. Люди дуже уважно слухають, і не втомлюються слухати протягом всієї промови, а це десь хвилин 30. Дуже сильний промовець, треба якось відшукати, хто то був. Сподіваюсь, пощастить ще почути його на Майдані.
Помітив, що вночі дуже рідко скандують "банду геть" і т.ін, а в основному було чутно "молодці" (на адресу, наприклад, вартових Майдану) або "дякуємо".
8-ма ранку, народ починає підтягуватися на Майдан.

Біля сцени чоловік тримає плакат, з яким цілком погоджуюсь:

Увечері має бути концерт ОЕ. Але під ранок відчуваю шалену втому, бо не вдалося поспати. Бачу, що людей прибуває ще більше, і потреби залишатися мені саме зараз на Майдані немає.
Їду додому в чудовому настрої. Люди на Майдані - це та Україна, в якій я хотів би жити.
Дорогою додому в маршрутці "відключився". Прокинувся вже в Черкасах. Проїжджаємо повз мерію (біля якої вечорам збирається черкаський майдан). Чую скандування, радію, що майдан вже зібрався. Ні - почулося. В районі драмтеатру знов здалося, що десь є людське море, що скандує революційні гасла. Ні, здалося. Це перевтома. В Черкасах все тихо і спокійно. Люди у своїх справах, спокійно готуються обрати поплавського.
Tags: Майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments