desyateryk (d_desyateryk) wrote in ua,
desyateryk
d_desyateryk
ua

МАЙДАН-ХРОНІКИ. 14 грудня. Від полудня до океану.



Останні два дні були настільки гарні, що танцювати хочеться. Але сил нема)
Тож розіб*ю на два дописи.
Субота почалася з невдачі.
Подзвонив на готельний номер генію онлайн-журналістики Тіму Пулу http://new.livestream.com/timcast/events/2592384, домовився, що приїду за півгодини, примчав о 12-й до готелю «Україна», і, звісно, нікого не застав – він уже поїхав робити ефір про мітинг регіоналів.

Ну не біда, пішов швендятися Майданом, фотографувати плакати и картини.

Так Майдан виглядав на початку першої, гарним сонячним днем.



Знаменита барикада на Інститутській сама по собі вже схожа на витвір мистецтва. Плюс з’явилися деякі вдосконалення оборони – наприклад, дерев’яні щити для захисту від «Беркуту». Такими темпами у нас буде скоро власний спецназ.




Майдан з кожним днем все більше нагадує арт-галерею, але потрапляю я туди зазвичай уже в сутінках, і багато цікавих картинок не вдається нормально зняти. Якось, сподіваюся (в наступному житті, ага) викладу все – накопичилося вже кількасот світлин.




















Машина «Спільнобачення» http://spilno.tv/ - народного телебачення, котре утворилося і фінансується на Майдані.



Без коментарів.



















Зрештою, зустрів друзів, котрі чомусь мене весь час знімають, і ми вирішили зазирнути на проурядовий мітинг на Європейську площу. По дорозі побачили тренування «майданного Беркуту» - ультраправих молодиків, котрі нарешті знайшли собі заняття. Одні ставали шеренгою, а другі, зчепившися ліктями і утворивши таке собі людське ядро, з ревом навалювалися на перших. Шеренга жодного разу не витримувала. Не знаю, що вони відпрацьовували – захист чи оборону, але, на щастя, були хоч при якомусь ділі. Коли закінчили, дехто підібрав з землі важкі дерев’яні палиці та сховав під куртки. Дуже сподіваюся, що їм не доведеться це застосовувати. Вишикувалися і пішли собі у Будинок профспілок. Тренувалися вони поруч з наметом, позначеним написом «Правий сектор». До речі, це приємна деталь: на ранньому, студентському Майдані «Правий сектор» займав чималу частину площі, вони з задоволенням позували, зображуючи таких собі крутих – правда, у ніч нападу беркутів на студентів їх чомусь не було. Тепер їх відчутно поменшало – бо нормальних людей на Майдані стало значно більше. І це добре.



Сонце.


Йдемо на Європейську. Від Майдану вона відгороджена автобусами і кордонами у формі. Міліціонери пропускають нас без проблем. Людей багато і ще прибувають. Однак не 200 тисяч аж ніяк. Потім міліція, котра явно мала перебільшити – в них завжди цікава арифметика з мітингами -оголосила 60 тисяч, а, як на мене, і 50 не набиралося. Майже одразу вони почали заповнювати ті кілька ресторанів, що були на огородженій території – просто валили туди безперервними потоками – явно змерзли і не мали жодного натхнення мітингувати.

Найсильніше враження – групи чоловіків середніх років, по 3-5, бідно і не дуже тепло вдягнених, що стояли з цілковито розгубленими, навіть нещасними обличчями, мовчки, ні в чому не приймаючи участі. Ніякі не «тітушки» - звичайні роботяги, в яких відібрали вихідний, запхали в автобуси і привезли зображати ентузіазм на задаром їм не потрібному збіговиську. Шкода цих людей страшенно. Ось їх, оцей народ Овоч, Азаров та інші не бачать – і бачити не хочуть.

Зі сцени виступала Ганька Герман, нестерпно єлейним голосом і з масною мармизою. Звернувши увагу на камеру, до нас підійшла ідейна жіночка з Житомирщини, з прапором регіонів на плечах, суворо наказала показувати правду. Розговорилися. Дві основі претензії – ненависна Юля і чого вони всі там на Майдані стоять, а не працюють. У розмову встрянув трохи нетверезий дядько з Кривого Рогу, незадоволений низькими зарплатами на Криворіжсталі, своїм трудовим стажем і скиданням Леніна, але швидко пішов. З житомирчанкою ще деякий час обговорювали поточний момент і дійшли згоди в тому, що пани б’ються, а в холопів чуби тріщать, що чиновники крадуть і треба щось із цим робити і взагалі удачі всім нам.

Частина маніфестантів з Євромайдану просочилася на будівельний майданчик поруч з готелем «Дніпро», і перелаювалася з регіональниками через паркан і міліцейський кордон. Перші скандували «приєднуйтесь до нас» і «Схід і Захід разом», другі відповідали, що в Європі одностатеві шлюби, тож ви не з нами, йдіть краще працювати, показували плакат «Киевляне против срачемайдана» . Вся колотнеча – на тлі величезної перехнябленої мармизи з бігборду. Янукович дивиться на тебе!











А потім раптом європеїсти заспівали гімн України. А регіональними взяли та й підхопили. І цілком щиро співали, приклавши руку до серця. Закінчили, поаплодували одне і одному і давай знову перелаюватися.))



Оскільки часу ще було вдосталь, я поїхав на Лук*янівку за книгою «Уявне означальне. Психоаналіз і кіно», яку замовив ще два місяці тому. Я про неї забув і книгарі теж забули, бо останні три тижні були зайняті приблизно тим самим, що і я. В тролейбусі, звісно, одразу задрімав. Прокинувся, почав озиратися, чи, бува, не проїхав зупинку, і жіночка років 40-45, звичайна така огрядна домогосподиня, що сиділа поруч, почала співчутливо допитуватися, куди мені треба. Сказала, що Майдан підтримує, що у неділю обов’язково всією родиною підуть, побивалася, що не можуть у будні виходити, сказала, що отакі вони революціонери, тільки сумку з продуктами туди притягли. Страшенно розчулила.

В офісі чергувала дівчина у тільняшці. Зраділа: «нарешті ви до нас доїхали». Виявляється, у них і так весь офіс на Майдані позмінно.

У метрі по дорозі додому якийсь дядько, зважаючи на мій втомлено-майданний вид, поступився мені місцем.
Я відкрив книгу, прочитав:
«Театр несерйозний. Серйозна корида…»
і вирубився.
***

Що було ввечері , думаю, всі бачили і чули. Перед концертом я вирішив сходити ще раз на Європейську. Цього разу в кордоні стояли хлопці з внутрішніх військ, геть не схожі на зомбаків з «Беркуту». Вони переговорювалися з майданними мітингувальниками, кокетували з дівчатами, мене пропустили без проблем.



Що ж до Європейської площі, то вона виявилася цілковито порожньою. Взагалі. Ані машин, ані людей. Пустеля. Лише біля Українського дому стояла фура, в яку завантажували звукове обладнання «безстрокової акції». Як сказали ВВ-шники, всі розійшлися десь о 17.00. Як і очікувалося – чергова мильна бульбашка від Овоча.

Слухаючи «Океан Ельзи», ще раз пересвідчився, що це таки не моя група, не моя музика – чи то в старому складі, чи в новому. Але це не мало – не має – жодного значення. Я стояв трохи збоку, біля вагончика «Спільнобачення», поруч зі сходами до Жовтневого палацу, але мені прекрасно було видно, як загорівся Майдан наприкінці концерту.

Закінчу тим відео, з якого почав. Один з цих вогників – мій.



Я – крапля в теплому океані.

Ми переможемо.
Tags: Майдан
Subscribe
promo ua april 7, 2013 00:40
Buy for 5 000 tokens
Ласкаво просимо в спільноту "Кращі пости українського ЖЖ". Кожен з учасників може пропонувати свої чи чужі пости на розгляд редакції ЖЖ-Україна. Найцікавіші пости потраплять в блог ibigdan, на LiveJournal.ru і в LJTimes. Обов'язково читайте "Правила спільноти". правила спільноти…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments