7 грудня. День гарної музики.

Зранку я прийшов у офіс кіногрупи "Вавілон 13" у Будинку кінематографістів - вони знімають короткометражки про нинішні події і викладають їх на ютьюбі і Фейсбуці.
У них разом з групою Dakh Daughters виникла така ідея: зібрати дівчат (замахнулися аж на 200 персон) і піти поспівати міліції на Банковій, заодно зняти про це фільм.
Час збору призначили на 11.00. Я прийшов на 12 і не помилився: революція революцією, а поспати всі люблять)
Зрештою, підійшло з десяток дівчат, плюс кілька Dakh Daughters, які принесли трохи інструментів, зокрема, великий барабан.



Ще дівчата попридумували дотепні й нетипові плакати.









Хвилин 40 репетирували. Всього вирішили заспівати три пісні, вічні фолк-хіти: "Ой у вишневому садку" (там, де на очах бринить сльоза), "Горіла сосна, палала" та "Била мене мати березовим прутом".
Тексти були приклеєні зі зворотного боку плакатів.




Порепетирували і пішли. По дорозі прихопили ще кількох дівчат.
Спочатку - ріг Інститутської і Банкової.











Вирушили. Мертва зона між барикадою протестувальників і кордоном міліції - десь 200 метрів.



Зупинилися метрах у п*яти від кордону, привіталися: "Добрий день, хлопці!", вступив хор.






Співали не сказати що б зовсім в лад, але від душі. "Хлопці" зі спецпідрозділу "Барс" чи "Ягуар" (не розбираюся), а також сині постові менти, намагалися емоцій не показувати.







Цікаво те, що незабаром після початку нашого маленького концерту десь з-за автобусів з*явився загін тварин "Беркуту" і вишикувався у повній готовності.
Ось мені просто цікаво, якої частиною сраки думають ті, хто віддає подібні накази? Вивести "Беркут" проти кого? Проти співаючих дівчат?





Поспівали, познімали. І вже коли дівчата розгорнулися і пішли, я побачив - в одного, в другого міліціонера майнула посмішка. Подіяло)












На розі з Лютеранською ситуацію була трохи інакша: там раніше притягли і встановили перед кордоном революційне фортепіано, котре одразу захопила Таня Гаврилюк з Dakh Daughters, найбільш, мабуть, хвацька й очайдушна з них; окрім того, мітингувальники там стоять обличчям до обличчя з міліцією. Відповідно, співав уже стихійний чоловічо-жіночий хор, і трьома піснями справа не обмежилася - ще ушкварили "Червону руту" і гімн України.







Зірвавши аплодисменти і обожнювання, дівчата розійшлися, а Таня увійшла у смак і почала співати в мегафон своїм сильним, дещо нервічним голосом репертуар Dakh Daughters, акомпануючи собі на фортепіано червоними від холоду руками. Краса і безум ситуації полягали в тому, що це були пісні на тексти Бродського і Хлебнікова, на хвилиночку.











Решту дня я вештався по центру. Посидів трохи у прес-центрі: ось де найкраще відчувається атмосфера Майдану окрім самого Майдану. Зграї заклопотаних колег, дехто спить просто на підлозі, через кожні 20-30 хвилин хтось виходить до мікрофонів з заявами, брифінгами тощо. Запам*яталася коротка прес-конференція медиків, що обладнали медпункт (і навіть щось на кшталт стаціонару) в стінах мерії, залучивши "Червоний хрест". Хлопець сказав, що тепер силова "зачистка" будівлі міліцією буде вважатися нападом на лікарню, що є за всіма законами злочином проти людяності.

З промовців цього вечора дуже сподобалася поява євродепутатів, депутатів від Франції і виступ Саакашвілі дуже пристойною українською. Це дуже правильно. Міжнародна спільнота - направду єдине, що стоїть між нами і Овочем.


"Ляпіса Трубецького" обіцяли о 17.00, вийшли вони тільки о 18.50, проспівали 4 пісні, але то було варте цілого дня: енергія у них скажена, це стовідсотково майданна, мітингова група, плюс сам Міхалок - справжній трибун і революційний ватажок; вже від одних його промов між піснями починаєш підстрибувати, ну а який в них убійний, жорсткий звук, я думаю, всі і так знають.



Переповнений класною музикою і натхненням, я поїхав додому - відсипатися перед завтрашнім - тепер вже сьогоднішнім мітингом. Зараз я допишу цей пост і поїду на Майдан, аби стати одним з обіцяного мільйону. Боюся і сподіваюся.