Schola Militaria 2016: фотозвалище

Originally posted by kamienczanka at Schola Militaria 2016: фотозвалище



Фейсбук розбещує. Клац-клац, накидала фоточок, зібрала порцію лайків - і все, по справі. Після цього викладання світлин в жж здається непідйомною працею. А так бути не повинно.
Тому ось вам фотографії з міжнародного військово-історичного фестивалю Schola Militaria, котрий відбувся 1-2 жовтня у Старій фортеці Кам'янця-Подільського.





Ностальгія за Террою і "Землею героїв" - страшна штука. Кращого фестивалю Кам'янець не знав - і навряд чи щось перевершить Терру Героїку зразка 2008 і 2009 років. Це було грандіозно.


Особливо сильною ця ностальгія стає в часи, коли дикий виноград стає із зеленого червоним. Межа вересня і жовтня - пора XVII століття в Старому місті.


В країні війна, і стрілянина в форматці "кабуцім" могла б здатися недоречною.


Саме тому в 2014 і 2015 рр. захід вібдувався не в форматі фестивалю, а тихо і скромно, лише для реконструкторів.


Знали б всі ті лугандонці історію України на належному рівні, поважали б мову рідного народу - нічого б в Кремля б не вийшло. Військово-історичні фестивалі - не зло, а цілком собі елемент патріотичного виховання молоді.


Саме на дітей такі заходи справляють найбільше враження.


Просто зацитую свою відповідь з фб на зауваження, що забагато стрілянини я запостила:


Реконструкторам в останню чергу кортить "повоювати". Їхня діяльність має набагато більше спільного з тим, що роблять науковці на конференціях, ніж солдати в окопах. Через війну фестиваль і так кілька років не проводився. Конфлікт на Донбасі може тривати стільки ж, як придністровський чи карабаський. Це не причина забути про історію. В реконструкції дуже мало агресивності, солдафонства. За цим якраз на середньовічні бугурти - а Тустань, Форпост, Стародавній Меджибіж теж відбуваються.
Так, досить виправдовуватись.


Сашко "Гайдук" Заремба вже не Сашко, а Олександр Олександрович, директор музею-заповідника. Всім би фортецям такого директора. І саме завдяки його старанням та зв'язкам цьогрічна Schola Militaria ("Військова школа") вийшла на міжнародний рівень - і до дежавюшності нагадала Терру.


Ви на список учасників погляньте!


Звичайно, тут було кам'янець-подільське міське військово-історичне товариство - всією купою.


(Я не знаю, де Гайдук бере таких гайдуків у свою залогу, але на такі екземпляри ж ну просто приємно подивитися, нє?)


На захід прибули мушкетери одесита Сергія Шаменкова.


Колоритні київські яничари Святослава Кузьмича.


Курінь Печерської сотні Київського реєстрового полку під керівництвом Олександра Харченка.


Ну і закордонні гості -


Віжразу дві команди з Польщі (одна - давно знайома команда Томаша Рейфа).


Та прекрасні реконструктори з Чехії.


Стріляні горобці - бачите, який у них бойовий прапор?


В чехів тяжко харизматичний керівник,


Але значно більше зацікавлення у публіки викликала вона.
Ну, це й зрозуміло. :о)


Чехи перші захотіли сфотографуватися групою на фоні Старої фортеці.


За ними і поляки організували собі фотосесію.



Чехи ще й до Хотина їздили на фортецю поглянути: бо є ж на що дивитися. (Фотка не за вчора, це початок вересня, але хотинська фортеця не сильно за цей місяць змінилася :)).


Сашко Сліпий і дві вогяні кулі.
Повертаємося до свята.


Табір цього разу розбили на північному бастіоні Старої фортеці. Чесно - народу там було забагато для такого камерного майданчика. Тісно! Все-таки, майже півтори сотні жителів в ці два дні приймала в себе фортеця.


Нічого, буде більше гостей наступного разу - буде і наметове містечко більшим.


Цього разу найбільш естетичним виглядав намет яничарів - ну, це не вперше вже так, Кузьмич і Ко завжди славилися увагою до дрібних, але важливих деталей.


Східний похідний сніданок.


Деталі в реконструкції взагалі архі-важливі.


І Schola Militaria  цілком собі підручник про гарні або просто ужиткові речі XVII століття. Нехай і у виконанні сучасних майстрів.


До фестивалю фортеця обновила свій артилерийський парк (кольори. в які пофарбовані гармати, теж відповідають тим, котрі були поширені на гарматах у XVII-XVIII ст.).


Гарматами два фестивальні дні займалися одеські мушкетери, час від часу бахкаючи на всю фортецю.


Хоча бахкали не лише гармаші.


Стрілянини було багато. В суботу - муштра, всі ці карамболі. В неділю - мушкетерська смуга перешкод та турнір зі стрільби з мушкетів.


В суботу зранку також відбувся турнір лучників - переважно серед українських реконструкторів.


Київський коваль та його кам'янецький помічник Сірко доробляли крейцари для мушкетів.


Тоді ж чехи та поляки рушили у Старе місто - себе показати і рекрутів назбирати.


Получилося просто грандіозно - ну, на мою думку.


Туристи були в захопленні - особливо літня американська (виходячи з акценту) пара.
Взагалі на ці вихідні в місті трапилися гості зі Скандинавії, Індії (або Пакистану) - цих була відразу група, пара гостей з Далекого Сходу, ось ще американці.


Класно, що приїздять до нас, класно, що не бояться, що в нас війна і стріляють. Нє, ну у нас стріляють - але ж в небо і холостими. Туристам якраз на радість.


Після кількох загальних залпів з кількох десятків мушкетів Олег Мороз пішов в народ. За народом.


Народ, котрий меньший, років так до 15, сам рвався у мушкетерське військо. Народ розміром побільше довелося затягувати, обіцяючи золоті гори.




Отримали ж рекрути муштру.


Це тільки зі сторони здається, що повправлятися годинку-другу з мушкетом - це фігня і нічого складного. Мушкет важить 7 кг. Візьміть двох своїх котів, покладіть на плече і помаршируйте з ними годинку. Ну от, а ви думали, це легко.


Але в дівчат виходить незле. У чехів було кілька дівчин-вояків. Так, навіть з мушкетами. Так, вони навіть стріляли. Так, виходило непогано.


Чехи взагалі стріляли як боги: швидко, вправно, ефектно і ефективно.


Гайдук проводить муштру українських підрозділів. Там нуль самодурства - весь процес йде за середньовічними підручниками для піхоти.


Стріляють задні шереги, поки передні зігнулися і присіли. Потім наступний ряд, наступний - і так далі.


Тим часом одесити продовжують бухкати з гармат.


Печерська сотня на мушкетерській смузі перешкод. Дуже їм незле вдалося її подолати.


Нє, ну не можна суцільну стрільбу постити. Перебивка дівчатами. :о)



І знову мушкети. Кам'янецька купа.


Польські жовніри.


Поки вояки стріляють, старшина говорить про своє.


Sergio Torres на лучному турнірі.



Олег Мороз з моравськими колегами.


Шикування куреня Печерської сотні у таборі.


Фото з боку потилиці. Ну так, виключно для урізноманітнення кадрів.


Найменша учасниця свята - з Польщі. Чотири рочки всього.


Ще вона.


Антін Єрешко з доцею пекли хліб за середньовічними технологіями. Аааа, гарячий.


От що було важко фотографувати, так це гармати. Навколо канати - раз. Під час потірлу треба відійти якомога далі - два. Так що гарних кадрів з артилерийським парком так і не маю.


Всі майже кадри - без вогню та диму. Але подивитися на роботу хлопців було цікаво.


Кадр про настрій під час муштри.

І знову похід з Старого міста до фортеці суботнім ранком.


Томаш Рейф муштрує своє військо.


А маркітантки у таборі вже почали готувати обід.


Тут краще видно.


А ну, хто вгадає, що хлопці роблять?


Мушкетери і грамота від міста.


Ще кадр про деталі.


Яничари одні у стрільбищах участі не брали, але залюбки фотографувалися з туристами.


Польські реконструктори.


Маркітантки принесли воякам попити води.


Гайдук. спостерігає за муштрою.


От вміє посміхатися. звати, здається, Валерій. Наш. кам'янчанин.


В фб аж дискусія пішла про канонічність постолів та чоботів в образі українського козака.

ї
Думаю, тут імпортним та одеським мушкетерам найлегше: в них взуття - принаймні на вигляд - значно зручніше і за чоботи з широкими халявами, і за селянські постоли. Бо проблема втомлених ніг після кількох годин біганини бруківкою з мушкетом знайома ледь не всім у living history.





Пікінерів чомусь фотографувала мало, а вони ж були.






святослав Лихо буде у лучному турнірі другим.


Своєрідна у нього манера стрільби :о)


От на фестивалі повітроплавання до нас вже давним-давно приїздять у фототури. Ну от дууууууууже дивно, що подібної практики ще немає з Schola Militaria. Думаю, з'явиться. Бо ну таке поле непахане цікавих кадрів для фотографів-репортажників далеко не кожна подія дасть.


І зрозуміло ж, що знімати. Або постріли - щоб з вогнем у кадрі.



Або реальні, не награні емоції. Sergio Torres та Микола Пост (називаю хлопців за їхніми сторінками у фейсбуку, тому можу помилитися у написанні прізвищ).


Links, links! Links, rechts, links!


Маскотка моравської команди. Ні, не жінка. а лялька в руках у жінки :о)


Вечірнє сонце робить кадр.



Група старших жінок зачудовано дивилася на колону, а потім видала вердикт: "То це ще й день міста у городі!"





Табір.



Ще залп з-під ратуші. Гарно було.


Нечастий кадр, на якому дуже важко знайти щось, для XVII століття нехарактетрне. А, нє, є дещо. Знак на стіні.


Шкода, що вулиці не перекрили на час повернення колони в замок. Ну, але на все місто зараз аж три патрульні машини, тому просто було нікому перекривати. Але нескінченний потік транспорту - особливо на мості - вкрай задовбує. Шкода, що забута практика, коли на вихідні міста ставав виключно пішохідним. Правильна ж була практика.


Ще раз найпривабливіший мушкетер Сколи Мілітарії-2016. З неї почали - нею і закінчимо.